16/09/2022
Я дуже рідко знімаю себе тому, що почуваю себе привабливою і хочу цим поділитися (так буває, та такого рівня ресурсності стану я досягаю дуже рідко), частіше ці зйомки дослідження і пошук у собі того, що мені подобається.
Тут можна було б ввімкнути мамкину сммницю і написати про те, скільки дівчат мені сказали за ці роки «обов‘язково прийду до тебе коли буду собі подобатись», часто то сильно зав‘язано на «схудну до якогось там ідеального ідеалу», я в такі моменти подумки зітхаю і розумію, що людина реально не прийде. Але це все така лірика, ви самі про себе всі це прекрасно знаєте. Тому я тут просто напишу про себе, як я то відчуваю.
Я зараз не кажу про зйомки з якоюсь концепцією, це зовсім інша історія, це все про художній образ який трохи від цих пошуків тебе відволікає. Я зараз про те, скоріше, чому як правило я це все знімаю без одягу при цьому я не можу в таких випадках себе сексуалізувати від слова взагалі, але це знов ж таки, так само через те що в ці моменти я сама собі провідник, мені абсолютно прекрасно знайомо те, що перед кимось мені треба хвилин з 30-40 звикати до людини з камерою і то там буде на виході трохи не те, що й в випадку з автопортретами. Насправді фотографія чи не найкращий спосіб відслідковувати як ти змінюєшся з часом і як сприймаєш себе, і саме в цьому місці важливо бути з собою бережливою так наче ти щось дуже крихке. Не знімати те, що не подобається (привіт майже повна відсутність ростових портретів), знайти те, що подобається і співати цьому оди (привіт купа фотографій з руками, плечима і профілем), знайти в собі цю ніжність не робити собі зла, бо селфхарма в житті і так вистачає. Такі мої правила для себе.
Якщо комусь це відгукнулося - буду рада коментарям. Якщо відгукнулося настільки, що хочеться таких кадрів - мій дірект відкритий, маю на прикметі студію де можна так знімати коли буде темніти раніше шостої вечора, а поки знайомих можу знімати у себе вдома, для незнайомих такої опції немає, все ж таки свій сейфспейс не робочий простір.