05/03/2022
Що сталось із росією. Або чому росіяни обожнюють шизофреників.
Всі ми знаємо, як все було "по-іншому" до початку епохи путіна. Не дивлячись на притаманні всім імперіям замашки росії, українці були толерантними до її громадян навіть після розпаду радянського союзу. Вони забули про трагедії минилого у нових поколіннях. Обманка про "братній народ" якось працювала і все йшло собі своєю чергою без різких перепадів, поки до влади не прийшов путін.
Я читала багато досліджень про шизофренію. Ця хвороба не вивчена, але деякі статистично (за допомогою доказової медицини) підтверджені факти є. Наприклад дослідження про вірусну етиологію цієї хвороби. У 30% хворих на шизофренію був знайдений ретовірус. Тоді як у здорових людей цей вірус не знаходився ніколи. Також багато досліджень свідчать про те, що довготривале спілкування із шизофреніком є фактором ризику "підхопити" хворобу. Досліджували людей із цим діагнозом і люди без спадкових факторів, проте ті, що були в щоденному контакті із шизофреником, мали гостріші форми захворювання.
До чого я веду? Роздумую на тему: чому почалась війна. І чому російське суспільство це толерує?
Уявіть собі, що до 31 груд. 1999 р Єльцин щільно спілкувався із Путіним. Як і багато хто із представників тодішньої влади. Вже тоді його оточення "заразилось".
Етелий Казанец, відомий вчений психіатр, в 70-ті роки працював в науково-дослідницькому інституті Мінздрава СРСР. Провів дослідження, які перед наукою оголили гіпотезу про "заразність" шизофренії. Він вважав, що заразитись шизофренією можна за умови простого побутового контакту. І чим тісніший і частіший контакт, тим важче і вірогідніше ураження.
Знаєте, що зробили з ним тоді? Звільнили. Його кар'єра була закінчена. Дослідження засекречені. А сам він дивом емігрувавв США. Звичайно, це б пояснило криваві роки терору сталіна.
Пояснити фізику зараження він не встиг. Його роботу в 2001 році прокоментувала доктор медичних наук, нейропсихолог, Євгенія Шапошнікова: "Эффект заразности этой болезни она объясняет следующим аргументом. Если больной, страдающий навязчивыми идеями, манией преследования и т.п., постоянно контактирует со своими близкими, он все время рассказывает им об этом и в результате может убедить их в реальности угрозы. Близкие люди заражаются не шизофренией, а ее симптомом, т.е. мыслью шизофреника, начинают верить в то, что он говорит."
Улавлюєте думку? путін зміг переконати все своє оточення. А володіючи засобами політтехнологій - і все населення, що кожного дня приймає дозу пропаганди.
Ви думаєте він дурак? Зовсім ні. Скоріше злий геній. Мозок таких людей працює на підвищених оборотах, в наслідок чого дійсно схильний до подібних розладів. Як приклад Джон Форбс Нэш, лауреат Нобелівскої премії з економіки, страждав на шизофренію, яка підкреслила його чесноти. Проте путін за їх відсутністю масштабує свої темні якості: підлість, зависть, ненажерство, боягузтво, жадібність, малодушність. Масштабує багато років на все своє оточення, для яких він і його дійсність є більш реальною, ніж об'єктивний стан речей в світі.
Будьте оборежні із московською пропагандою. По-перше в ній постійно присутні включення людей хворих і заразних. По-друге вони використовують психологічні прийоми, відволікають від суті, в 10% правди додають 50% сірої правди та 40% відвертої брехні. Нейро-лінгвістичне програмування, задають в ефірі питання, яке в собі має відповідь, грають на глибинних інстинктах...
Саме тому для них так важливі телевежі. Бо це єдиний спосіб одурманити населення. Скорити волю та заставити плясати під їх дудку. Саме тому вони вимикають вільні соціальні мережі, закривають доступ до інформації, затикають пельки тим, у кого імунітет до їх болячки.
Світла ж пропаганда, не використовуючи таких прийомів, не може конкурувати із чорною. Тому просто вимикайте телевізор. Дивіться ютюб, канали, які рекомендують наші провідні націоналісти. Запитайте у патріотів, волонтерів, військовослужбовців - на які канали вони підписані. Аналізуйте, не довіряйте жодному слову преси, навіть в Україні, цікавтесь, перепровіряйте джерела і правда переможе.
Небезпека лише в тому, чи засвоїмо ми цього разу цей відкритий урок історії, який повторюється вже не перший раз?
Olena Yedyharova
