18/03/2026
Про що розповідає фотографія?!
Про що може розповісти фотограф?! В принципі. Що він здатен побачити, відчути і як він може про це переповісти мовою світла, яким малює на чутливому до нього носії.
І ось тут питання похідне – малює він сам, чи через нього, фотографа, так само, як і через фотоапарат, світло проходить і малює само себе , чи свою еманацію? (це питання для іншого посту))))
І тут відразу у діалог втручається критик або історик мистецтва, а бо обидва, або декілька кожного виду і починають розповідати про сутність мистецтва і фотографії, як її різновид. Але не забуваємо, у який час ми живемо. Маркетологи, арт-куратори, і ще безліч спеціалістів з ниві культури, які харчуються навколо культурних фондів теж вставляють свої 5-10-15-копійок-гривню-євро-бакс. «Короче», усі небайдужі до теорії і практики самовираження, усі хочуть якось самовиразитися за допомогою «слова про це». І навіть якщо це претвориться на ЦЕ, все одно ніхто не згадає, про що було перше вихідне питання: А воно про те, про що розповідає фотографія?
Я теж вставлю свої 5 копійок, намагаючись не забути про теє саме питання.
Кожна фотографія (твір, витвір) це розповідь від якогось лиця, що має тему і ідею. (Шкільна програма рулить!) Разом із власним знімком я викладаю ті, що згенерувало чи згенерувала або згенерував ШІ. За моїм промтом, звісно, але я навмисно не розписувала умови зйомки. Просто попросила «поміркувати» графічно на тему людських страждань. І вийшли малюнки. Далі звузила умови до камери (Canon 350), лікарні і жанру портрета. Як,за цих умов можна розповісти про людські страждання?. Використовуючи головні інструменти фотографа: єдину неповторну мить, композицію та знання про образи-символи, які закладаються в колективному несвідомому-безсвідомому. Не знаю, чи знає ШІ про це, але якісь алгоритми працюють. Проте, коли робить знімок сам фотограф у реальному часі, кожного разу, з кожною натиснутою кнопкою затвору він відповідає самому собі на базове екзистенціальне незручне питання: а ЩО я знімаю — себе чи намагаюся закарбувати на матриці (плівці) суб’єктивне документальне свідчення.
Є ще один варіант. Найгірший. Я намагаюся догодити клієнту. (Не плутати з ситуацією створення паралельної реальності у фешн індустрії чи спорті.)
Особисто я ретроградка, мені не подобаються фотографії, що робить штучний інтелект, бо він нічого не знає про страждання, і ціну життя і неповторність спалаху миті, хіба теоретично. А ось картинки-ілюстрації в нього виходять яскраві. Буду далі експерементувати.
І все ж таки, про що розповідає фотографія. Будь-яка, навіть згенерована. Про вибір. Фотографія Соні про вибір між життям і смертю. Померти набагато простіше. Кінець стражданням. Ми кожного дня робимо цей вибір, Несвідомо, підсвідомо і не завжди обираємо життя, і це не означає, що ми відразу помремо. Іноді для втілення цього йдуть роки помирання. Але іноді потрібно свідомо робити такий вибір. І робити крок, не зважаючи ні на що. Або лягти і почати помирати.
Ще фотограф завжди вибирає композицію, навіть коли не має можливості обрати освітлення і точку зйомки. Хоча це вже зовсім інший пост.
