Рослини Червоної книги України, Улица Андрея Головко, Kyiv (2026)

03/06/2022

Півники сибірські Iris sibirica L.
Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Рідкісний вид на пд. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Євросибірський вид, поширений від Франції до Сх. Сибіру та Монголії, з окремими ексклавами на Кавказі та в Малій Азії. В Україні — на Закарпатті, в Прикарпатті, Розточчі, Поліссі, на зх. Подільської височини, рідше в Правобережному та Лівобережному Лісостепу, зрідка — в пн. частині степової зони (Дніпропетровська обл.) та в Криму (Долгоруківська яйла). Адм. регіони: Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Просторове розміщення популяцій лінійне або локальне. Спектри онтогенетичних станів правосторонні з переважанням куртин генеративних рослин. Кожна така куртина складається з 50–300 пагонів, 10% з яких квітконосні. Середня щільність популяцій — 1–20 куртин на 10 м².
Причини зміни чисельності: Осушувальна гідромеліорація, інтенсивне випасання та викошування луків, збирання квітів на букети.

Умови місцезростання: Перезволожені ґрунти, у мезотрофних умовах. Заплавні луки, по берегах річок та по окраїнах боліт в угрупованнях союзу Моlіnіоn, високотравні луки союзу Filipendulion кл. Molinio-Arrhenatheretea, а також у складі гігрофільних чагарникових угрупувань кл. Alnetea glutinosae. Гігромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна рослина, 40–100 см заввишки, з коротким кореневищем, утворює дернини. Стебло округле, прямостояче, при основі покрите залишками листків, у верхній частині слабко розгалужене. Листки вузьколінійні, мечоподібні, 2–6 мм завширшки, 50–60 см завдовжки, завжди вищі від квітконосного стебла. Квітки синьо-фіолетові, зрідка білі, запашні, сидячі, виростають в пазухах зверху коричневих плівчастих приквітників. Зовнішні долі оцвітини обернено-яйцеподібні, блакитні, з коричневим або фіолетовим жилкуванням, внутрішні долі оцвітини прямостоячі, еліптичні, яйцеподібні, темні. Плід — довгаста тригранна коробочка. Цвіте в травні–липні, плодоносить в липні –серпні. Розмножується насінням та вегетативно (розростанням куртин).

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Необхідно організувати нові заказники для охорони популяцій виду. Охороняють в Карпатському БЗ, в Канівському, Дніпровсько– Орільському та Поліському ПЗ, в Шацькому та «Деснянсько-Старогутському» НПП, в ряді заказників на Поліссі та в Лісостепу. Заборонено несанкціоноване збирання рослин та порушення умов місцезростань, надмірний випас, меліорація лук.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.

03/06/2022

Зміячка австрійська (скорзонера австрійська)
Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Сompositae).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Рідкісний вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Західнопалеарктичний дифузно поширений вид. Дуже рідко на Донецькому кряжі, у Приазов’ї, в долинах Сіверського Дінця та Дніпра (с. Бабайківка Царичанського р-ну). Адм. регіони: Дн, Дц, Лг.

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції нечисленні, росте поодинокими особинами.

Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, видобування крейди, випасання худоби.

Умови місцезростання: Кам’янисті степи, відшарування крейди, вапняків, пісковиків, прирічкові піски. Угруповання кл. Festuco-Brometea. Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина 5–40 см заввишки з одним або кількома стеблами. Корінь стрижневий. Вся рослина опушена. Прикореневі листки по краю плоскі, рівні або складені вздовж, кілюваті. Обгортки 15–20 мм завдовжки, їх листочки зверху шерстисто опушені, голі лише по плівчастому краю. Квітки жовті, у 1,5 рази довші за обгортку. Сім’янки 9–10 мм завдовжки, ребристі, вгорі трохи опушені. Цвіте у червні– серпні, плодоносить у серпні–жовтні. Розмножується насінням.

02/06/2022

Модрина польська Larix polonica Racib
Таксономічна належність: Родина Соснові — Pinaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Ендемічний вид з диз’юнктивним ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Середня Європа: Польща (Пеніни, Зх. та Радомські Бескиди, у горах Свентокжиських (Хелмова гора), у центральній частині в окол. м. Ґройц (резерват Модржевіна), в окол. Трембачова на Равській височині); у Чехії, Словаччині, Румунії (гори Цеглед). В Україні природно росте у Карпатах — Скибові та Вододільні Ґорґани й Чорногора. На початку XX століття вид був відомий також і в Бескидах, але на сьогодні його локалітети тут не збереглися. Адм. регіони: Ів, Зк.

Чисельність та структура популяцій: Відома лише у двох природних локалітетах, поновлення незадовільне. Погано поновлюється під наметом смереки. Специфічність екологічних умов (світлолюбність), низька конкурентна здатність.

Причини зміни чисельності: Вирубування для використання цінної деревини.

Умови місцезростання: Хвойні ліси у верхній частині лісового поясу на сильноскелетних субстратах на стрімких схилах з темно-бурими, слаборозвиненими ґрунтами (кл. Vaccinio-Piceetea, порядок Vaccinio-Piceetalia). Мезофіт, кальцефоб.

Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Дерево 20–30 м заввишки з м’якою хвоєю, що опадає на зиму. Росте швидко. Тривалість життя понад 500 років. Деревина червоно-бура, смолиста, міцна. Стробіли різностатеві, однодомні. Мегаспорофіли по 2, прикриті твердими лусками, зібрані в шишки, мікроспорофіли в пазухах лусок спірально розташовані в мікростробілах. Шишки невеликі, 15–25 мм завдовжки, яйцеподібнодовгасті. Насіння дрібне, крилате. Пилує у квітні–травні, обнасінюється у вересні–жовтні. Розмножується насінням. Світлолюбна, морозостійка рослина.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на території заказників «Скит Манявський» та «Кедрин». Необхіднй пошук можливих невідомих локалітететів на території Ґорґан. Потрібно організувати генетичні лісові резервати, вирощувати у лісових господарствах. Заборонено проведення несанкціонованих лісогосподарських заходів у відомих локалітетах, заготівлю деревини цього виду, порушення умов зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у багатьох ботанічних садах, парках і лісових господарствах.

02/06/2022

Адіант венерин волос
Таксономічна належність: Родина Адіантові — Adiantaceae (Pteridaceae s.l.).

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Термофільний середземноморський елемент в Криму на пн. межі ареалу, (угруповання відносяться до специфічного класу Adiantetea capilli-veneris).

Ареал виду та його поширення в Україні: Атлантична Європа, Середземномор’я, Кавказ, Середня Азія; вид у широкому розумінні (A. capillus-veneris L. s.l.) поширений у багатьох тропічних та теплопомірних регіонах світу, але в Африці, Пн. та Пд. (північ) Америці та частково Євразії, очеподібно, представлений окремими географічними та каріологічними расами (видами або підвидами). В Україні — Пд. берег Криму: Місхор, Ялта, водопади Учан-Су та Джур-Джур, вершини гір Ай-Петрі, Яузлар, Явлуз, Кастель. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Росте у вигляді поодиноких чи невеликих куртин, що формують фрагментарні популяції, чисельність яких в останні десятиліття скоротилася.

Причини зміни чисельності: Відбір води, зарегулювання стоків, зміна мікроклімату (вологості повітря), збирання як декоративних рослин.

Умови місцезростання: Перезволожені карбонатні скелі, що постійно зволожуються, водоспади, береги струмків, місця відкладу травертинів. Формує фрагменти специфічних піонерних маловидових розріджених угруповань класу Adiantetea capilli-veneris (союз Adiantion capilli-veneris), характерних для Середземномор’я. Гігрофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна папороть, висотою 20–30 см, формує куртини, кореневище довге повзуче. Вайї тричі пірчастороздільні, крайові сегменти округлі, яйцеподібні, зубчасті. Спори в лінійно-довгастих сорусах, розміщені вздовж кінців жилок по краю пластинок, які відгинаються донизу. Спороносить у червні–серпні. Спори розносяться вітром та водою. Розмножується спорами та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Збереження стабільного водного режиму, розведення в культурі. Охороняють у Ялтинському гірсько-лісовому та «Мис Мартьян» ПЗ. Заборонено відбір води, знищення місць зростання, збирання рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Широко культивують в ботанічних садах, приватних колекціях як кімнатну рослину

31/05/2022

Дельфіній Сергія
Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Сх. причорноморський ендемік.

Ареал виду та його поширення в Україні: Понтична провінція та Кавказ. В Україні — на Донецькому кряжі, поодиноко на Приазовській височині. Адм. регіони: Дц, Лг.

Чисельність та структура популяцій: Характерні ізольовані популяції, але у сх. частині ареалу — звичайна рослина. Популяції у відділенні «Провальський степ» Луганського ПЗ та в заказнику «Грабова балка» малочисельні, але в доброму стані, в заказнику «Ліс на граніті» — на межі зникнення. Структура популяцій не досліджена.

Причини зміни чисельності: Природньо-історична рідкісність. Антропогенні фактори (порушення екотопів, випасання худоби, розорювання, збирання рослин, рекреація).
Умови місцезростання: Вид світлих лісів, узлісь, розріджених байрачних дібров, чагарників, вапнякових схилів. На кам’янистих виходах, збагачених карбонатами, екотонні угруповання лісу та степу кл. Rhamno-Prunetea та Trifolio-Geranietea. Мезоксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Криптофіт. Багаторічна трав’яна ефемероїдна рослина 40–100 см заввишки. Кореневище бульбоподібно потовщене. Стебло прямостояче, просте або розгалужене. Листки 5–7-пальчасторозсічені. Квітки яскравоголубі (іноді білуваті), зібрані в просту або розгалужену китицю. Варіює за забарвленням квітки, опушенням, порізаністю листків. Цвіте у червні–липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням і кореневими бульбами.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у відділенні «Провальський степ» Луганського ПЗ, заказниках «Грабова балка», «Урочище Плоске», «Ліс на граніті» та ін. Необхідні контроль, дослідження та організація охорони популяцій, введення у культуру. Заборонено заготівлю рослин, порушення умов місцезростань (надмірне випасання худоби, випалювання, терасування схилів).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Донецькому ботанічному саду НАН України, де вид спонтанно поширюється у деревних насадженнях.

Господарське та комерційне значення: Декоративне, отруйний.

31/05/2022

Косарики черепитчасті
Таксономічна належність: Родина Півникові — Iridaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Європейський, спорадично поширений вид на пд.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Центральна Європа, Середземномор’я. В Україні спорадично трапляється на зх. та пн.: у Карпатах — більш-менш звичайно; на Поліссі, Малому Поліссі, Розточчі-Опіллі, у Зх. Лісостепу — досить рідко; на Лівобережжі та в Криму — рідко. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц, Хм, Вн, Чк, Дн, Пл, Хр, Дц, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Недостатньо досліджена. На більшій частині ареалу вид представлений малочисельними нестабільними популяціями, що займають малі площі.

Причини зміни чисельності: Пасовищне та рекреаційне навантаження, осушувальна меліорація з наступним розорюванням територій. У локалітетах, що розташовані поблизу населених пунктів, та в зонах рекреації рослини під час цвітіння зривають на букети.

Умови місцезростання: Вид має досить широку еколого-ценотичну амплітуду. Росте переважно на вологих і заболочених луках кл. Molinio-Arrhenatheretea, а також на узліссях, просіках, у рідколіссях, чагарниках тощо. Гігромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна бульбоцибулинна рослина 40–120 см заввишки. Бульбоцибулина округла, до 2 см завширшки. Стеблових листків 4–6. Серед них 1–2 — лускоподібні (низові), 2–3 — широколінійні або мечоподібні, 9–20 мм завширшки (серединні) та 1–2 — вкорочені (верхові). Суцвіття — однобічний короткий колос (7–11 см завдовжки) з 5 (3)–12 (14) квіток. Оцвітина зигоморфна, 25–35 мм завдовжки та 30–40 мм завширшки, пурпурово-лілового кольору. Частинки оцвітини овальні, дещо перекриваються, внизу зростаються у коротку, трохи вигнуту трубку, що сидить в обгортці з двох ланцетних приквіток з нижніми вузькоплівчастими краями. Плід тристулкова обернено-яйцеподібна багатонасінна коробочка. Насінини плескуваті, овальні, крилаті, 4–6 мм завдовжки, коричневі. Цвіте в червні– серпні, плодоносить у вересні–жовтні. Поновлюється вегетативно та насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Окремі популяції розташовані на території Карпатського БЗ, ПЗ «Розточчя», НПП «Синевир», «Сколівські Бескиди», Шацького, Карпатського НПП та ін. Для забезпечення генеративного поновлення виду на сіножатях необхідно враховувати терміни обнасінення виду та особливості його онтогенезу. Заборонено розорювання лук, проведення меліоративних робіт, збирання рослин.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: У культурі від 1604 року. Вирощують у більшості ботанічних садів.

30/05/2022

Вовче лико пахуче (боровик)
Таксономічна належність: Родина Тимелеєві — Thymelaeaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Рідкісний диз’юнктивно поширений вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Центральноєвропейський вид, поширений диз’юнктивно з зх. на сх. від Піренеїв до Дніпра (східніше заміщується D. juliа), з пн. на пд. від Ср. Європи до Балкан. Приурочений головним чином до гірських територій та передгір’їв з іррадіацією на рівнину. В Україні формує два локалітети: Зх. Поділля, Розточчя, Волинь, та Придніпров’я. Адм. регіони: Вл, Рв, Кв, Лв, Хм, Чк.

Чисельність та структура популяцій: Популяції до кількох десятків га, але їх кількість невелика. Вид зростає у вигляді окремих досить густих куртин, діаметром кілька десятків метрів, які в міру розвитку популяції формують кільце і диференціюються на окремі дрібні локалітети. Щільність популяції буває густою (до 20% покриття), в основному переважають генеративні особини.
Причини зміни чисельності: як декоративна і запашна рослина інтенсивно зривається на букети, потерпає як в результаті суцільних рубок лісів, так і при формуванні густого намету листяних лісів, надмірної рекреації, випасу, пожеж.

Умови місцезростання: Хоча вид має широку екологічну амплітуду, проте трапляється рідко. У зх. локалітеті зростає в освітлених, термофільних, сухуватих дубовососнових лісах (асоціація Peucedano-Pinetum), на дерново-підзолистих збагачених карбонатами ґрунтах. На Зх. Поділлі (Лиса Гора) росте в екстразональних лучних степах (союз CirsioBrachypodion pinnati), на дерново-карбонатних ґрунтах (рендзинах). У Придніпров’ї трапляється на сухуватих піщаних борових терасах, покритих світлими дубово-сосновими лісами (порядок Pulsatillo-Pinetalia sylvestris). Часто має високе проективне покриття. Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Хамефіт. Кущик до 30 см заввишки, стебло лежаче, висхідне, часто укорінюється, кора сіро-коричнева. Листки зимовозелені, шкірясті, чергові, лопатчасті або довгастооберненояйцеподібні, дрібні, 8–16 мм завдовжки. Квітки рожеві, ароматні, по 6–20 зібрані в пучки на кінці стебла. Плід кістянка. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Черемському ПЗ, загальнодержавних заказниках «Русько-Полянський» (Черкаська обл.), «Лиса Гора» (Львівська обл.), «Лісники» (м. Київ), та в заказниках місцевого значення. Заборонено збирання и продаж рослин, порушення умов місцезростання (суцільні рубки лісів, випасання, підпали).

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують у Центральному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України.

30/05/2022

Гадюча цибулька гроноподібна
Таксономічна належність: Родина Гіацинтові — Hyacinthaceae.

Природоохоронний статус виду: Зникаючий.

Наукове значення: Ендемічний таксон на пн.-сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Середня та Пд. Європа. В Україні на Закарпатті вихідна раса з 2n=18 M. transsilvanicum. Відомо кілька оселищ на схилах вулканічного горбогір’я та одне в Марамороській котловині. Вказівки про зростання на іншій території України відносяться до здичавілих рослин. Описані M. pocuticum Zapał. та M. carpaticum Racib. потребують дальших досліджень. Адм. регіон: Зк.

Чисельність та структура популяцій: Просторова структура контагіозно-дифузна, щільність популяцій від 20 до 50 особини на м2. Площа найбільшого оселища не перевищує 1 га, кілька сотень особин, в інших — нараховують лише по кілька сотень, або навіть десятків особин. У популяціях переважають дорослі особини.

Причини зміни чисельності: Освоєння схилів під сади та виноградники, рекреаційне та пасовищне навантаження, викопування рослин, зривання на букети.

Умови місцезростання: Світлі ксеротермні діброви, узлісся, вторинні лісові ценози на багатих теплих бурих ґрунтах, сформованих на делювії магматичних порід, в угрупованнях кл. Querco-Fagetea, Quercetea pubescentis, зрідка у вторинному угрупованні з Robinia pseudoacacia. Ксеромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 12–30 см заввишки. Цибулина до 15–20 мм в діаметрі. Листків 2–4, прикореневі, до 30 (15– 20) см завдовжки та 5–13 мм завширшки, пласкі, на кінцях зрослі в ковпачок. Суцвіття з 20–30 квіток, китицеподібне. Плідні квітки на коротких (3–5 мм) квітконіжках, пониклі, забарвлення — від білувато-блакитного до темно-синього. Неплідні, майже сидячі, дрібніші та світліші. Плід тригнізда коробочка. Насінини округлі, темнокоричневі. Цвіте у квітні–травні. Плодоносить у травні. Розмножуються насінням та вегетативно (дочірніми цибулинами).

29/05/2022

Глід Турнефора
Таксономічна належність: Родина Розові — Rosaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Реліктовий східносередземноморський вид на пн. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений від Греції до Криму та Пд. Закавказзя, де приурочений до гірських територій. В Україні трапляється лише у сх. частині Гірського Криму. Адм. регіон: Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції локальні (г. Монастирська — окол. сс. Родників, Красної Слободи, Тополівки Білогірського р-ну; ур. Агармиш (поблизу м. Старий Крим), ур. Карагач, в окол. Судака: в 5 км на пд.-сх. від міста, г. Сотра) і представлені поодинокими екземплярами, рідше невеликими групами особин.

Причини зміни чисельності: Слабке відновлення підросту внаслідок витоптування, вплив інших антропогенних чинників. Значної шкоди нормальному розвитку дерев завдають ентомошкідники крони та фітопатогенні гриби, зсуви ґрунту, засуха. Нормальному самовідновленню популяції перешкоджає низький рівень поновлення рослин.
Умови місцезростання: Кам’янисті схили, узлісся та галявини в дубових рідколіссях і шиблякових угрупованнях (кл. Rhamno-Prunetea).

Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Кущ або дерево 1,5–2,5 м заввишки. Листки зверху темно-зелені, зісподу світло-сірі, з обох боків густо опушені, 3–5–7-роздільні. Квітки білі, зібрані у рихле щиткоподібне суцвіття. Плоди круглясті, до 20 мм у діаметрі, темно-вишнево-червоні, м’ясисті, з 3–5 кісточками. Цвіте у червні, плодоносить у вересніжовтні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду та контролювати стан популяцій. Заборонено рубки глоду, порушення місць зростання.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують у Нікітському ботанічному саду — ННЦ УААН.

Господарське та комерційне значення: Харчове, вітаміноносне (плоди багаті на аскорбінову кислоту та інші вітаміни), медоносне, лікарське, декоративне, протиерозійне.

28/05/2022

Накорінниця червона
Таксономічна належність: Родина Вовчкові — Orobanchaceae.
Природоохоронний статус виду: Зникаючий.
Наукове значення: Реліктовий вид на пн. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Мала Азія, Іран, Кавказ, Крим. В Україні — Гірський Крим. Адм. регіон: Кр.
Чисельність та структура популяцій: Трапляється поодинці або невеликими групами. Популяції досить нестабільні, характеризуються значними річними флуктуаціями, тому в одних місцях вид зникає, а в інших — з’являється.
Причини зміни чисельності: Невідомі, можливо, специфіка біології розвитку.
Умови місцезростання: Зростає на узліссях та остепнених кам’янистих схилах від нижнього до верхнього гірських поясів, включаючи яйлу. Угруповання відносяться до кл. Trifolio-Geranietea та Festuco-Brometea, пов’язаний з видами роду Centaurea. Паразит.
Загальна біоморфологічна характеристика: Криптофіт. Багаторічна трав’яна безхлорофільна паразитна рослина з редукованим до ланцетних лусок листям. Стебло нерозгалужене, червонувато-буре або червоне, 15–30 см заввишки, закінчується єдиною квіткою. Чашечка зрослолиста, бурувата, віночок зрослопелюстковий, 5-лопатевий, двогубий, 2–5 см завдовжки, яскравочервоний (рідко жовтий). Плід яйцеподібна коробочка. Паразитує на коренях видів волошки (Centaurea s.l.). Цвіте у травні–липні, плодоносить у червні–липні. Розмножується насінням.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Кримському та Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ. Заборонено збирання рослин та порушення місць зростання.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає.
Господарське та комерційне значення: Декоративне.

28/05/2022

Вітаю! На цій сторінці я буду розповідати про рослини, які занесені до Червоної книги України! Цікаво? Залишайся зі мною)

Рослини Червоної книги України

03/06/2022

03/06/2022

02/06/2022

02/06/2022

31/05/2022

31/05/2022

30/05/2022

30/05/2022

29/05/2022

28/05/2022

28/05/2022

Address

Website

Alerts

Shortcuts

Share

Category