14/09/2022
Основні форми власності
Форми володіння бізнесом розрізняються залежно від юрисдикції, але існує кілька загальних суб'єктів:
Індивідуальне підприємство: Індивідуальне підприємство, належить одній людині — приватному підприємцю, також відомому як фізична особа підприємець (ФОП) і діє в її інтересах. Власник веде бізнес самостійно і може наймати співробітників. Приватний підприємець несе необмежену відповідальність за всіма зобов'язаннями, взятими на себе бізнесом — чи то операційні витрати, або судові рішення проти бізнесу. Всі активи бізнесу належать приватному підприємцеві, в тому числі, наприклад, комп'ютерна інфраструктура, будь який інвентар, виробниче або торговельне обладнання, а також будь-яка нерухомість, що належить ФОП.
Партнерство: Партнерство — бізнес, який належить двом або більше людям. У більшості форм партнерства, кожен партнер несе необмежену відповідальність за боргами, що виникли у бізнесу. Три найбільш поширених види комерційних товариств це: повне товариство, обмежене партнерство і товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ).[4]
Корпорація: власники корпорації несуть обмежену відповідальність, а бізнес має окрему юридичну особу від своїх власників. Корпорації можуть бути як державними, так і приватними, і вони можуть організовуватися як для отримання прибутку, так і як неприбуткові організації. Приватною комерційною корпорацією володіють її акціонери, які обирають раду директорів для керівництва корпорацією і найму її керівного персоналу. Приватна комерційна корпорація може перебувати у приватній власності невеликої групи осіб або в публічному володінні з публічними акціями, що котируються на фондовій біржі.
Кооператив: Кооператив, який часто називають «ко-оп», являє собою підприємство з обмеженою відповідальністю, яке може організовуватися як прибуткове або неприбуткове. Кооператив відрізняється від корпорації тим, що в ньому є члени, а не акціонери, і вони розділяють повноваження щодо прийняття рішень. Ці кооперативи зазвичай, поділяються на споживчі або робочі кооперативи. Кооперативи є основою ідеології економічної демократії.
Limited liability company (LLC), товариства з обмеженою відповідальністю та інші особливі типи бізнес-організацій, захищають своїх власників або акціонерів від банкрутства, ведучи бізнес в межах окремої юридичної особи з певним правовим захистом. Навпаки, некорпоративні підприємства або особи, які працюють самостійно, зазвичай не захищені.[5]
Франшизи: франшиза — це система, в якій підприємці купують права на відкриття та ведення бізнесу у більш великої корпорації. Франчайзинг, наприклад у США, дуже поширений і є однією з основних економічних сил. Одне з дванадцяти підприємств роздрібної торгівлі в Сполучених Штатах, має франчайзинговий бізнес, де працюють 8 мільйонів осіб.[6]
Приватна компанія, обмежена гарантією: зазвичай використовується, коли компанії створюються для неприбуткової мети — такі як клуби або благодійні організації. Члени гарантують виплату певних (зазвичай номінальних) сум, якщо компанія йде на ліквідацію через неплатоспроможність, але в іншому, вони не мають економічних прав щодо компанії. Цей тип компаній поширений в Англії. Компанія з відповідальністю, обмеженою гарантією, може мати акціонерний капітал або не мати його.
Приватна компанія, обмежена акціями: найбільш поширена форма компанії, яка використовується для комерційних підприємств. Зокрема, компанія з обмеженою відповідальністю — це «компанія, в якій відповідальність кожного акціонера обмежена сумою особистого інвестування», причому корпорація є «найбільш поширеним прикладом компанії з обмеженою відповідальністю». Цей тип компанії поширений у Великій Британії та багатьох англомовних країнах. Компанія з обмеженою відповідальністю, може бути
публічною торговельною компанією або
приватним підприємством.