05/04/2022
Kateryna, Kropyvnytskyi
My dream for the past 7 month was to introduce my son to his grandparents and grand grand parents in Ukraine. We were supposed to go soon to Ukraine and I was counting days and hours till this trip. I would imagine this picture in my head every day…and despite some problems in life, pandemic,
this thought was the only thing which was making me to not to fall apart.
Now I’m holding my son in my hands and wondering when he will be able to meet his family and where.. what will be left of my beautiful country I was born and raised in…
But I know for sure one thing, once this horror will end, I will never ever take a peaceful sky for granted. And I understand now why my grandparents who were children of the war, were always wishing us peaceful sky above our heads - it’s just the most important thing really.
***
Катерина, Кропивницький
Моєю мрією протягом останніх 7 місяців було познайомити свого сина з його бабусею, дідусем , прабабусею і прадідом в Україні. Ми мали їхати в Україну незабаром, і я рахувала дні й години до цієї поїздки. Я уявляла цю картину в своїй голові щодня… і, незважаючи на деякі життєві складнощі, ця думка була єдиною, що змушувала мене не «розпадатися».
Зараз я тримаю сина в руках і думаю, коли він зможе зустрітися зі своєю сім’єю і де… що залишиться від моєї прекрасної країни, в якій я народилася і виросла…
Але я точно знаю одне, що коли цей жах закінчиться, я ніколи не буду сприймати мирне небо як належне. І тепер я розумію як ніколи, чому мої дідусь і бабуся, які були дітьми війни, завжди бажали нам мирного неба над головою – це насправді найголовніше
