08/27/2026
English is below👇
Останні декілька років я живу в режимі очікування.
Очікування змін. Очікування моменту, коли нарешті можна буде видихнути й почати жити по-справжньому.
Це очікування дуже тривожить. Наче життя поставлене на паузу, а я просто чекаю, коли воно знову почнеться.
Я розумію що багато людей зараз відчувають те саме. І позитивного вислову «живи тут і зараз» недостатньо.
Але я намагаюся знаходити маленькі речі, які приносять мені задоволення.
Одна з них це фотографія. Навіть у складні періоди мені подобається брати камеру і просто фотографувати.
Мабуть зараз я вчуся не чекати ідеального моменту, щоб почати жити, і потроху рухаюсь далі.
[eng]
The last few years, I’ve been living in a state of waiting.
Waiting for change. Waiting for the moment when I can finally breathe out and start truly living again.
This constant waiting brings a lot of anxiety. It feels like life is on pause, and I’m just waiting for it to start again.
I understand that many people are feeling the same way right now. And the simple phrase “live in the here and now” isn’t always enough.
But I’m trying to find little things that bring me joy.
Photography is one of them. Even during difficult times, I enjoy picking up my camera and simply taking photos.
Maybe now I’m learning not to wait for the perfect moment to start living. And slowly I keep moving forward.
