Iren Moroz Photography

24/01/2025

"ECO EKO" — метафора складного й крихкого зв’язку між людиною та природою. Проєкт порушує питання: чи має людина право втручатися у природний порядок, виправляючи те, що сама ж поранила? Чи наше бажання "запліднити" природу — це акт спокути чи новий прояв домінування?

Робота над цим проєктом змусила мене переосмислити людський слід. Сміттєзвалище, згорілий ліс, сніговий пейзаж, стіна з графіті — кожен ландшафт став символом ран, завданих природі, і водночас дзеркалом наших внутрішніх конфліктів: жадібності, байдужості, руйнівності.

У цих просторах народжувалися запитання: як ми можемо зцілити те, що самі зруйнували? Чи здатні допомагати природі без диктування умов? Що означає творити заради життя, а не споживання?

Рани природи — це не лише екологічна трагедія, а й відображення людської душі. Сміттєзвалище символізує порожнечу, яку ми намагаємося заповнити матеріальним. Згорілий ліс — наслідок нашої агресії, але й потенціал для відновлення. Сніг нагадує про крихкість рівноваги, графіті — про прагнення залишити слід, який може бути як хаотичним, так і гармонійним.

"ECO EKO" закликає до нового мислення. Творчість — це не лише відновлення матеріального, а й гармонізація внутрішнього і зовнішнього. Людина — не володар природи, а її союзник. Тільки змінивши себе, ми зможемо зцілити світ.

Чи готові ми запліднювати природу не заради себе, а заради життя?

07/01/2025

Палінгенезія. (Серія, яка збиралась майже 8 років).

Чи є моя присутність на цій землі тимчасовим явищем? Чи залишу я щось, що проросте новим сенсом після мене? По мені залишиться лише пам'ять і попіл? Вони будуть існувати рівно стільки, скільки про це будуть згадувати люди? Я тут тимчасово. Але тимчасовість — це не відсутність значення; навпаки, саме через свою ефемерність кожна мить стає унікальною і наповненою сенсом.
У природі немає втрат, є лише трансформація, що нагадує про приховану силу відродження. Але для цього "Я" має впасти, прорости і пережити руйнування власної оболонки. Людина часто прагне уникнути руйнувань, не розуміючи, що саме в них — джерело перетворення і нових сенсів.
Руїни минулого — не лише залишки, а й сліди історії, які говорять до нас, якщо ми здатні слухати. Кістки - це забуте минуле, що говорить крізь час. Лише вони залишаються незмінними мільйони років... Людина, як частина природи, несе в собі пам’ять поколінь, досвід, закладений у крові, і зв'язок із землею, на якій стоїть. Але коли людина перестає жити, по ній залишається лише пам'ять, яку підтримують лише інші люди. Але природа вчить нас, що навіть у смерті є сенс. Те, що ми бачимо зруйнованим, природа сприймає як етап. Можливо, наша задача — шукати красу не лише в житті, але й у його завершенні, у звільненні простору для нового?..

07/01/2025

Палінгенезія. (Серія, яка збиралась майже 8 років).

Чи є моя присутність на цій землі тимчасовим явищем? Чи залишу я щось, що проросте новим сенсом після мене? По мені залишиться лише пам'ять і попіл? Вони будуть існувати рівно стільки, скільки про це будуть згадувати люди? Я тут тимчасово. Але тимчасовість — це не відсутність значення; навпаки, саме через свою ефемерність кожна мить стає унікальною і наповненою сенсом.
У природі немає втрат, є лише трансформація, що нагадує про приховану силу відродження. Але для цього "Я" має впасти, прорости і пережити руйнування власної оболонки. Людина часто прагне уникнути руйнувань, не розуміючи, що саме в них — джерело перетворення і нових сенсів.
Руїни минулого — не лише залишки, а й сліди історії, які говорять до нас, якщо ми здатні слухати. Кістки - це забуте минуле, що говорить крізь час. Лише вони залишаються незмінними мільйони років... Людина, як частина природи, несе в собі пам’ять поколінь, досвід, закладений у крові, і зв'язок із землею, на якій стоїть. Але коли людина перестає жити, по ній залишається лише пам'ять, яку підтримують лише інші люди. Але природа вчить нас, що навіть у смерті є сенс. Те, що ми бачимо зруйнованим, природа сприймає як етап. Можливо, наша задача — шукати красу не лише в житті, але й у його завершенні, у звільненні простору для нового?..

14/01/2024

Моя творчість розширяється і тепер я не соромлюсь показати різні напрямки свого мистецтва в одному місці. За посиланням ви можете ознайомитись не лише з документальними знімками, а й побачити графіку, колажі та інші речі. Насолоджуйтесь )
https://www.behance.net/gallery/188913575/The-Documentarians-Lens-2009-2022

08/01/2024

Обновила своє портфоліо на behance
Не соромтесь, залишайте реакції, мені прємно показувати свою творчість і бачити, що вона має свого глядача.
Я відкрита до дискусій, співпраці, об'єднань в спільні проекти та ділитись досвідом )

Iren Moroz is a Ukrainian artist, documentary photographer, writer, and poet. In her documentary and artistic practice, she focuses mainly on exploring the relationship between human rights and crisis in societies undergoing transition, for example Ukraine. Iren mainly works on long-term projects, s...

31/05/2023

30/05/2023

Dziś o godzinie 19 wernisaż wystawy zbiorowej "Rzeczy małej wagi" w Galeria Tymczasem, komiks i ilustracja w OPT Zamek . Nie może was zabraknąć. Do zobaczenia.

Fotografia: Iren Moroz Photography