28/04/2026
Ця весна для мене видались якоюсь важкою. Емоційно я на піку вигорання. Мені здається я стільки не плакала навіть навесні 22го. Здавалось би, психіка мала вже пристосуватися, але все тільки накопилось.
Так, не буду оманюватись, велика частка мого суму, це чоловік 5й(!) рік на війні. Я наче і заміжня але тягар буденності мені немає з ким поділити. А найгірше, що цьому немає краю. Я не знаю скільки ще треба "потерпіти".
І так я знаю, що я така не одна, але ж від цього мені не легше.
У мене відчуття, що я в комі, а все навколо жахливий сон. Але коли я прокинусь, мені буде вже років так 70 і все пройшло повз. Я десь на краю.
Я забула, як це радіти по-справжньому, як сміятись від душі. Всі почуття втратили яскравість. Навіть проблеми просто береш і починаєш вирішувати.
І цей рівень спустошення і часу який, як пісок крізь пальци, мене вимотали. Мені хочеться знову знайти себе і повернути в тут і зараз.
Мені потрібна моя особиста панацея (спорт вже не допомагає так сильно, як раніше).
Тому я вирішила знімати цю весну для себе у моїх відчуттях. Так, як хочу я і так, шоб без ТЗ і оцінок інших. Але покажу свою терапію і буду викладати це теж тут.
