https://www.facebook.com/139736713231744/

СВІТлина, Ukraine, Kyiv (2026)

25/10/2022

Цей вірш Лесі Українки в дитинстві був у мене найулюбленішим. Ми вчили його в 1 класі. Я досі згадую своє збентеження, що в підручнику він був двома мовами: українською і російською. У нас був вибір якою мовою його вчити. Але не розумію навіщо?
Так, я народилася і виросла в російськомовному регіоні, проте ніколи не розуміла, чому на українську реагували зі здивуванням,а інколи і агресією. І ви досі думаєте, що "утесняли" саме російськомовних?

Mod:

20/10/2022

Тільки нещодавно я усвідомила, що фотографія захопила мене ще в дитинстві. Батько мені давав спробувати зробити світлини на плівковий Зеніт з величезним об'єктивом. Тоді я любила сам процес і розглядання надрукованих знімків.
Коли вже в дорослому віці у мене з'явилася моя перша камера, я знімала все поспіль: тварин, природу, і трішки людей. І останнє стало моєю любов'ю. Показати красу людини, її емоції, і націкавіше - очі, які відображують душу людини. Саме через це я обрала портретнуу зйомку і почала розвиватися в ній. Я вчилась по відео з ютубу і "методом тику". Якби я пішла на курси по фото, наприклад, на такий, що скоро буде у .destruction , то весь процес не зайняв би 5 років, але фінанси мені цього не дозволяли.
Я часто брала великі перерви, після яких повернутися до зйомок ставало надзвичайно важко, і зараз одна з таких ситуацій. На даний момент моя ціль - робити більше творчих зйомок, частіше з'являтися в інстаграмі і почати вести ТікТок. Тому дуже прошу вашої підтримки, вона для мене надзвичайно важлива❤️

Mod:

17/10/2022

Цікава думка про те, що життя нас зводить з потрібними людьми.
Але інколи без наших активних дій нічого не відбувається.
З ми познайомилися в Харкові, коли я в розіграші виграла у неї відеопортрет, проте бачились ми всього раз в житті і більше не спілкувалися.
Пройшло кілька років, ми опинилися в одному місті. Я наважилась їй написати і запропонувала зустріч. Це все привело до цієї зйомки і дружніх стосунків.
Я рада, що зробила це, бо час, що ми проводили разом, згадується з посмішкою і теплом ❤️

Mod:

03/10/2022

Вічного щастя немає.
Хтось заблукає, а хтось,
Я так хочу, згадає про сонце,
Майбутнє своє віднайде.

Mod:

28/09/2022

Вечірня прогулянка Києвом
Як же я сумувала за зйомками

Mod:

20/09/2022

І якби я могла обрати де народитися, я все одно обрала б Україну.

Mod:

14/09/2022

Вже осінь, а я тільки виставила зйомку, що зробила ще в січні.
Насправді, дуже сумую за зйомками і хочу швидше повернутися до них.
А поки скажіть як вам ця серія?

Mod:

18/08/2022

Побудуй собі вежу.
Запрись.
Мовчи.
Все життя ти пробудеш так.
Всьому Всесвіту мов чужий,
не потрібний дурний простак.

І ніхто тебе не спасе,
Не залиже на серці ран.
Поки стіни міцні твої
не зламаєш
не знищиш сам.

Вчитись жити серед людей
крок за кроком
за страхом страх.
Під прицілом сотен очей,
Розіп'ятий на сотні стовпах.

Бути мертвим чи бути самим?
Це складніше, ніж сенс життя.
Не досяжне дітям земним
Запитання завмерло в устах.

Запитання...
А відповідь де?
Де шукати й чи треба знайти?
Чи до щастя тебе приведе?
Чи позбавить тебе самоти?

©Світла

Mod:

16/08/2022

Я скрізь своя, і я ніде не дома.
Душа летить у посвіті епох.
І де цей шлях почався, — невідомо.
І де урветься, знає тільки Бог.

©ЛінаКостенко

Mod:

08/08/2022

Хочу розказати про мою постійну модель. Це Іра і вона дійсно неймовірна людина.
Ми познайомились 3 роки тому, коли вона вперше замовила у мене зйомку. І з того моменту Іра стала приходити до мене на фотосесії по кілька разів на рік. Я боялася не впоратися, але ця дівчина повністю мені довіряла, підтримувала мої ідеї і пропонувала свої. Кожна наша зйомка виходила чудовою. І думаю, ми стали дійсно близькі.
Остання наша зйомка сталася 31 січня цього року, але ці світлини чудово підходять під теперішні реалії.
Поки ви читаєте цей пост Іра збирає кошти на ніштячки для військових. Тільки закінчується один збір, одразу ппочинається інший. Насправді це неймовірна і дуже важлива місія зараз. Тому прошу підтримати її, перейти на сторінку та перерахувати хоч 10 гривень, бо кожна копійка може допомогти

09/06/2022

Я хочу додому, якого в мене немає.
Згадати давно забуте відчуття затишку і безпеки.
Я хочу повернутися до звичного життя, хоча і не пам'ятаю,
Яким воно повинно бути.. А спогади такі далекі,
Що я не можу згадати рідні вулиці, якими раніше гуляла
З друзями, чиї обличчя з пам'яті стерли роки
І всі цілі і мрії, які колись я мала
Зникли 8 років тому, з початком війни.

#віршіукраїнською #фотографкременчуг

01/04/2022

Я нарешті наважилася викласти роботу, зроблену до війни. Проте я досі почуваю за це провину.
Зараз не час для творчості, не час для звичайного життя, не час шукати маленькі моменти щастя. Такі думки часто закрадаються.
Але коли якщо не зараз?
Війна і творчість не можуть йти окремо. Це вже не та ситуація, коли можна бути "внє політікі".
Не знаю чи будуть ще пости під час війни, та і не прошу великої уваги, я розумію що не всі зараз хочуть таке дивитися.
Але якщо ви хочете ще, то я постараюсь.

СВІТлина