07/10/2026
Я не свята — я жива,
З ранами, шрамами без прикрас.
Я падала — так, була
На межі між “минулим” і “зараз”.
Мені казали: “Стихни, мовчи”
Не лізь туди, де великі світи.
Але в моїх венах — вогні
І я навчилась сама себе вести.
Коли штормить — я не тону,
Я просто глибше дихаю.
Мені не треба дозволу
Сама собі його даю
Я не зламаюсь ,чуєш?
Навіть коли темно навкруги.
Я підіймаюсь вище,
Бо знаю, хто я всередині.
Я не зламаюсь — ні.
Мої крила зі шрамів і мрій.
Світ може міняти правила
Та я вірна собі.
Мій шлях — це не глянець, ні
Там піт, дисципліна і нерв.
Я знаю ціну висоті,
І тишу після перерв.
Я бачу глибше, ніж текст,
Я чую більше, ніж звук.
Я будую новий контекст
І світ міняється тут.
Коли штормить — я не тону,
Я просто глибше дихаю.
Мені не треба дозволу
Сама собі його даю
Я не зламаюсь — чуєш?
Навіть якщо темно навкруги.
Я підіймаюсь вище,
Бо знаю, хто я всередині.
Я не зламаюсь — ні.
Я вже сильніша, ніж вчорашній бій.
Світ може міняти правила
Та я вірна собі.
Я не ідеал — я рух.
Я не туман — я звук.
Я не страх — я пульс.
І я більше не зменшуюсь.
#аіфото #вірш #поезія #пісняукраїнською